Сходження до озера "Несамовите" - маршрут подорожі

Ми обожнюємо мандрувати та на жаль окрім мандрів у нас є ще “звичайне життя” в якому потрібно ходити на роботу, щоб було за що в ці мандри їздити. Це накладає певні обмеження на наші мандрівки, такі, наприклад як лімітований час. Тож ми пропонуємо вам цей унікальний авторський маршрут подорожі до Карпат. Який розрахований на 5 днів, обмежений бюджет та дітей в додачу. Ви зможете здійснити сходження до озера “Несамовите”, побачите два гірських водоспади, побуваєте на вершинах тьох гір та ще й відвідаєте справжній Український Діно-парк!

Маршрут (5 днів):

Київ – Водоспад Пробій – Ворохта – Сходження до озера “Несамовите” – Водоспад Гук – Буковель – Діно парк – курорт Драгобрат – Київ

Відвідані локації:

Водоспад Пробій;
Ворохта (віадук);
Сходження до озера “Несамовите”;
Водоспад Гук (Женецький);
гора “Буковель”;
Діно парк “Парк Живих Динозаврів”;
курорт Драгобрат (підйом на гору “Близниця”).

День 1 Дорога + Водоспад Пробій

Зазвичай ми вирушаємо в мандрівки рано вранці. Це набагато комфортніше ніж їхати вночі, адже пасажири (особливо юні) ще досить сонні і є шанс декілька годин їхати в тиші 😉 Ось і цього разу ми виїхали з Києва о 5 ранку і вже о 7-й ми зупинились біля Житомира на заправці WOG. Саме на цих заправках (тих що одна навпроти одної при в’їзді в Житомир) завжди дуже багато людей, тому раджу віддати перевагу менш популярній заправці при виїзді з об’їзної, в напрямку траси Київ-Чоп. Координати тут.

Цього разу ми рухались досить швидко, лише періодично зупинялись перепочити. Щоб це було реально їдучи в дальню дорогу з дітьми, радимо скористатися нашими ідеями про те як можна розважити дитину в дорозі. Тож вже о 16-00 ми під’їхали до парковки біля водоспаду Пробій. Це дуже гарний каскадний водоспад на річці Прут до якого легко можна дістатися навіть з дуже маленькими дітками (можна переглянути різні відео цього водоспаду на нашому ютуб каналі). Тут ми погуляли 1,5 годинки та поїхали до нашої садиби у Ворохті. Дуже рекомендую це місце. Привітні господарі, доступні ціни на житло та харчування. Є кухня, за бажанням ви можете готувати собі самі. Також тут є дитячий майданчик з гіркою та батут. Ось посилання на цю оселю на booking Приватна садиба “Гереджука”.

День 2. Сходження до озера “Несамовите”

Цього дня у нас було заплановане сходження до озера “Несамовите”. Ми довго сумнівались щодо маршруту, адже з нами в дорогу вирушало двоє малих дітей. Цього разу ми обрали це таємниче, високогірне озеро.

Озеро “Несамовите” – одне з найвищих високогірних озер Українських Карпат, його висота над рівнем моря сягає 1750 м. Воно має льодовикове походження (раніше тут лежав льодовик, від його ваги утворилась впадина, яка тепер наповнюється атмосферними опадами). Температура води в озері не підіймається вище 12 градусів навіть у літню спеку.

Про це озеро ходить багато легенд. Чого варта лише назва самого озера. Місцеві жителі вірять, що в цьому озері живуть душі самогубців і тому вважається, що в жодному разі не можна кидати в озеро каміння чи купатися в ньому, щоб ненароком не розгнівати померлих і не накликати негоду. А от самотнім людям навпаки дуже радять прийти до озера та вмитись його водою. За повір’ям, протягом року ця людина зустріне свого(ю) судженого.

Про наш досвід сходження детально можна почитати за цим посиланням.

День 3. Водоспад Гук (Женецький), Гора “Буковель” та Український Діно -Парк

Наступного дня ми вирушили до водоспаду Гук (Женецький). Гук Женецький – один з найгарніших водоспадів Українських Карпат. Його висота складає 15 метрів. А знаходиться він на висоті 900 м над рівнем моря. Шум спадаючої води водоспаду чутно за декілька кілометрів. Звідси і його друга назва – “Гук” – гучний. Особливо повноводний він навесні та за затяжних дощів. Краса цього місця приваблює туристів цілий рік. Взимку водоспад замерзає, але під кригою вода продовжує текти. Вид замерзлого водоспаду вражає.

Щоб дістатись до водоспаду, варто орієнтуватися на населений пункт Микуличин. Одразу при виїзді з села буде міст і за мостом невеликий вказівник праворуч. Далі ви побачите стенд Женецького лісництва та будиночок в якому ви зможете оплатити в’їзд на територію. Майже до самого водоспаду прокладена дорога, правда вона дуже вузька та місцями розбита. У вихідні дні тут дуже багато людей і машин, тому радимо приїздити з самого ранку і краще у будній день.

Водоспад можна подивитися як згори, так і знизу, для цього облаштовані спеціальні доріжки. Відчайдухи навіть купаються у водоспаді, у літню спеку це хороша розвага.

Сходження до озера Несамовите — Вид на водоспад із верхнього оглядового майданчика

Курорт Буковель

Після водоспаду ми вирушили на курорт “Буковель”, щоб піднятися на витягу на гору. Нам довелось зачекати, адже находила гроза і за таких обставин витяг вимикають. Але через деякий час все запрацювало. Ми купили квиточки за 120 грн з людини і почали підійматися. На вершині гори є кафе в якому можна придбати чаю чи кави, а також є дитячий майданчик. Ще рекомендуємо прогулятися до оглядового майданчика на трасі 1С. Там ви зможете помилуватись краєвидами на гору Петрос і Говерлу.

Нас застав дощ, але з нами були дощовики та гумаки (ми завчасно дивились прогноз погоди й тому були до цього готові).Далі ми спустились на витягу вниз та направились в бік дому.

Вже була 20 вечора коли ми зупинились біля “Парку Живих Динозаврів” в Поляниці. Коли ми їхали в Буковель о 15 дня тут важко було проїхати. Кількість відвідувачів неймовірна! А от повертаючись, там вже майже нікого не було. Вони працюють до 21 вечора, тож у нас було вдосталь часу там погуляти. Дуже сподобалось діткам. Динозаври якісні, великі, рухаються, видають звуки. До деяких з них навіть можна було залізти в пащу!

День 4. Віадук у Ворохті та Курорт Драгобрат

Вже традиційно поснідавши у нашій садибі (до речі майже всі садиби пропонують своїм гостям харчування за додаткові кошти). Ми зібрали речі і виселилися з нашого готелю. Наступним пунктом нашої мандрівки був славнозвісний Віадук.

Радимо прогулятися по старому віадуку, а назад поверніться по новому, залізничному мосту. Іноді там може ходити потяг але він гучно сигналить з наближенням, а ще через кожні 2 метри з обох боків мосту облаштовані острівці безпеки. Тож ви зможете безпечно зійти в бік і перечекати. Так ви матимете змогу помилуватись старовинним віадуком з усіх боків.

Курорт Драгобрат, гора “Близниця”.

Наступним пунктом нашої мандрівки був курорт Драгобрат. Радимо на шляху до нього зупинитися в популярному туристичному місці “Яблуницький перевал” (координати тут). Ми не стали його відвідувати цього разу, бо чесно кажучи не побачили там чогось особливого. Адже гарні види, затуляють густі смереки. Є лише невелика прогалинка де ледве можна побачити верхівки гір. Хоча тут знаходиться великий сувенірний ярмарок, хороший варіант, щоб купити щось собі на згадку.

Отже, ми вирушили далі. На Драгобраті ми були вперше і коли нам власники готелю сказали що краще нам замовити трансфер я вирішила що це лише бажання підзаробити. Ми почали підійматися на гору звичайним легковим автомобілем з досить низькою посадкою. Навігатор казав що відстань до місця призначення складає 8 км. Перші 2 км ми таки подолали, та далі ми все ж зупинились. Вже в досить вузькому місці де неможливо було здати назад, бо на дорозі випирали величезні брукові камені, і не бачивши їх можна було пошкодити машину або взагалі “лягти на пузо”. Я чесно не знаю як мій чоловік зміг таки розвернутися і ми поїхали назад.

Як дістатися на курорт “Драгобрат”

Ми зателефонували за номером який нам дали в готелі 0980870048 (Іван) та домовилися про трансфер. Машину ми залишили у цих же людей у дворі. Як я зрозуміла, хороша дорога до цього популярного Українського курорту геть не вигідна місцевим жителям. Багато хто побудував на цьому справжній сімейний бізнес. Адже охочий піднятися вдосталь, а один підйом/спуск коштує 600 грн (2020 рік).

Підійматися ми на старому (дуже старому) автобусі УАЗ. Ще раз пораділи що вчасно розвернулися назад, якби ми проїхали бодай трохи далі то могли б застрягти в такому місці що ні вперед, ні назад поїхати б не змогли. Тому ще раз наголошую, якщо у вас не позашляховик на Драгобрат лише трансфером! Ну або коли там з’явиться нормальна дорога!

Поселися ми в готелі Янтри. Обрали цей готель через локацію, адже він знаходиться близько до вершини гори “Близниця” (готель на висоті 1400 м – гора 1883 м). Дуже специфічне місце. Атмосферно, все в стилі хіппі. Всі нікуди не поспішають…. Сам готель чистий, є крута ігрова кімната, кіно зал, зала для йоги. А от харчування нам не сподобалось. Порції були менші заявлених, не дуже смачні та ціни кусаються. А ще тут ніхто нікуди не поспішає (так, я знову про це пишу, бо мене це трохи дратувало (або не трохи…)). До слова, ще ближче до гори, поряд є готель Оаза. Тому можна розглянути обидва ці варіанти.

Ми заселилися в готель о 15 дня. Та на жаль весь час йшов проливний дощ і на горі “висіла хмара”. Для цієї високогірної місцевості це звична погода. Лише під вечір він припинився і ми змогли трохи погуляти. На схилі гори “Близниця” росте дуже багато чорниці. Тож раджу завітати сюди в Серпні, щоб насолодитись цим даром природи вдосталь.

Світанок на вершині гори

Наступного дня ми прокинулися на світанку (о 5 ранку) і вирушили на гору без дітей. В цей день ми вже збирались додому тому часу було обмаль. Ми майже весь час йшли під витягом. Тут найпологіший схил.

До самої верхівки нам не вистачило буквально 30 хвилин. Ми бачили що по часу не встигаємо піднятися, а на 8 у нас вже був замовлений трансфер. Наступного разу я б поїхала сюди бодай на 2 дні і обрала б менш дощовий період. Хоча побачити море туману на сході сонця, теж не аби яке задоволення.

Ще раз хочу акцентувати увагу на тому що їдучи на Драгобрат ви не зможете нікуди їздити на екскурсії. Спуск/підйом не тільки затратні, а ще й займають багато часу (годину десь). Ми точно повернемось сюди ще раз, адже нам не вдалось помилуватись видами, які тут відкриваються через хмари та туман. Сподіваюсь до того часу тут з’явиться дорога.